Понеділок, 20.11.2017, 03:51Вітаю Вас Гость | RSS
Волинська обласна бібліотека для юнацтва
Меню сайту
Наше опитування
Оцініть бібліотечний сайт
Всього відповідей: 414
Міні-чат

Шухевич


ІІ ведучий. В подальшому, як командир і керівник, Шухевич завжди намагався уникнути зайвих втрат і дбав про підлеглих.
І ведучий. Після звільнення в 1937 році із в’язниці Роман Шухевич із родиною проживав у Львові.
Разом із знайомим організував рекламне підприємство. У нього виявився неабиякий талант до ведення бізнесу. Він міг стати дуже успішним підприємцем, але свідомо присвятив життя іншій, у стократ важливішій справі.
ІІ ведучий. Без стартового капіталу і грошовитих спонсорів він зумів швидко "розкрутити" свою рек­ламну фірму "Фама" (у перекладі з латинсь­кої – "Розголос"). Невдовзі її філії з'яви­лися не тільки в багатьох містах Галичини та Волині, а й за кордоном. Про розмах бізнесу свідчать уже назви відділів фірми: кінореклами, оголошень у пресі, друку бук­летів, виготовлення фірмових вивісок та рек­ламних щитів, оформлення вітрин, організації рекламних виставок та яр­марків, випуску адресних довідників установ та фірм, транспортна служба і навіть цех роз­ливу мінеральних вод. Працювали тут зде­більшого колишні українські політв'язні, яких майже ніде не хотіли брати на роботу.
Так завдяки розгалуженій структурі ле­гально діючої фірми Роман Шухевич отриму­вав докладну інформацію з місць, необхідну для діяльності організації. Усю цю блискуче продуману систему зруйнував у вересні 1939-го року прихід радянської влади на західно­українські землі.
І ведучий. В цей час поручник Шухевич допомагає створеній Карпатській Україні в організації армії та власних державних структур.
В генштабі Карпатської Січі під псевдонімом Щука він обіймає посаду офіцера для особливих доручень, добуває кошти, зброю, амуніцію для січовиків, готує керівні кадри. Тому на час проголошення незалежності 15 березня 1939 року Карпатська Україна мала власне військо. Січовики зуміли відбити напад чехословацьких частин в запеклих боях за столицю Закарпаття – місто Хуст.
ІІ ведучий. Після трагічного розгрому незалежної Карпатської України, Шухевичу-Щуці вдалось вирватись із оточення та через Румунію та Югославію добратися до Австрії.
З літа до вересня 1939 року Роман Шухевич діяв у Дацінгу як зв'язківець ОУН із західноукраїнськими теренами. З початком Другої світової війни, після капітуляції Поль­щі, він переїздить до Кракова, де займає пост референта зв'язку ОУН з українськими землями в СРСР. Після збору ОУН Степаном Бандерою (ОУН(б)), який відбувся в Кракові у квітні 1941 року, Роман Шухевич стає крайовим провідником українських земель в окупованій німцями Польщі. Він входить до Головного військового штабу ОУН.
І ведучий. У травні 1941-го року сотник Шухевич (на цей раз під псевдо Тур) очолює Спеціальний відділ "Нахтігаль" ("Соловейко") – один із двох українських легіонів, створених на базі Дру­жини українських націоналістів (ДУН) у складі німецької армії. Зазначимо, що згідно з до­мовленістю лідерів ОУН(б) з Верховним командуванням вермахту, ці частини присяга­ли на вірність Україні. Поряд з німецькими, їх очолювали українські офіцери.
ІІ ведучий. "Нахтігаль" під командуван­ням Шухевича раніше за німців увійшов у Львів, де 30 червня 1941 року Національні Збори проголосили відновлення Української держави. В очолюваному Ярославом Стецьком уряді Шухевич займав високий пост зас­тупника міністра оборони. Його батальйон брав участь у боях з радянськими військами під Вінницею.
Враження сина Шухевича – Юрка від вступу "Нахтігалю" у Львів передає поет Яр Славутич:
Читець.
Я не забуду радісну хвилину:
Мій рідний батько, генерал УПА,
Рукою вказує пругким колонам,
Що йдуть пліч-о-пліч на тривожний схід.
 
Я біля нього став, дев'ятилітній,
В малій мазепинці на голові –
Сяйний Тризуб, як сплетене проміння,
Мене голубить, надихає в бій.
 
На рукаві - привабний лев лапатий,
Золототілий перемоги знак.
І сяє усміх на ясних обличчях,
А на вояцьких грудях – автомат.
 
Ідуть і йдуть колони легіону,
Ступають певно, а широкий шлях
Веде й веде, минаючи руїни,
Москвою вчинені, – на дальній схід.
 
О не забути радісну хвилину!
Рясні ромашки зацвітали нам,
Готові скрашувати пелюстками
Смертельну крицю піднятих цівок.
 
Надходить день, віщований Тарасом,
Відплатний день, рокований Франком,
Коли, окрилені Господнім гласом,
На кривду вдарим не одним полком.
 
О судний дню, благословенний гніве,
Засяй навкруг мільйонами вогнів!
Повстаньте, гнані! Серце бунтівливе
Клекоче й кличе предків і синів.
(Славутич Я. Шухевич: (Синів монолог) / Я.Славутич // Славутич Я. Поезії та поеми / Я. Славутич. – Едмонтон, 2004. – С. 293 - 294.)
 
І ведучий. Однак, ця спроба створити українські батальйони потерпіла невдачу.
Довідавшись, що гестапо у Львові заарештувало Степана Бандеру, Ярослава Стецька та інших провідних членів новоствореного уряду, "легіонери" відмови­лися виконувати накази вермахту. Ілюзії що­до німецьких союзників розвіялися остаточ­но, коли гітлерівці заарештували українських старшин, роззброїли їх і під конвоєм етапува­ли до Львова. Сам батальйон зняли з лінії фронту і відправили в Німеччину, де пере­формували в допоміжну поліційну частину.
ІІ ведучий. Під загрозою смертної кари "легіонерів" змусили підписати службовий контракт і відправили на білоруське Полісся охороняти військові об'єкти та боротися з червоними партизанами.
Через декілька місяців загін збунтувався і німці ліквідували батальйон. 6 січня 1943 року офіцерів роззброїли і відправили до львівської в’язниці.
І ведучий. У Львові Шухевичу вдалося втекти. Деякий час він переховувався біля озера Світязь. Згодом, він, як військовий референт ОУН(б), організував перехід українців із поліційних частин до Української повстанської армії (УПА), перші відділи якої були створені ще в жовтні 1942 року у нас, на Волині.
Роман Шухевич був у ОУН(б) беззастережним військовим авторитетом.
ІІ ведучий. У вересні 1943 року було утворено посаду головнокоман­дувача УПА і її посів підполковник Тарас Чуприн­ка. Ім’я для свого нового бойового псевдо він узяв від Тараса Шевченка, а прізвище — від та­лановитого українського поета Григорія Чуприн­ки, репресованого в молодому віці.
Фактично з 1944-го по 1950-й роки Ро­ман Шухевич, перебуваючи на постах голови Генерального секретаріату Української го­ловної визвольної ради (УГВР), головного ко­мандира УПА, голови проводу ОУН в Україні, керував багатотисячною УПА, широкою ме­режею збройних боївок самооборони та мільйонами західних українців, які всіляко противилися сталінському режимові. Це була воістину титанічна праця. 9 лютого 1946 року Тарасу Чупринці було присвоєно звання генерал-хорунжого.
І ведучий. Але цими рядками біографії неможливо описати всю глибину особистої трагедії, яку пережила ця людина. Коли він на чолі Легіону дружин українських націоналістів увійшов улітку до Львова, то застав там понівечене тіло рідного брата Юрія, закатованого енкаведистами.
З мемуарів Я. Стецька відомо, що Роман Шухевич важко пережив цю втрату. Проте, опанувавши себе, тримався мужньо, – сам влаштував похорон, підтримав згорьованих батьків.
ІІ ведучий. У 1944 році ув’язнили дружину Шухевича – Наталю Березинську, якій присудили 10 років таборів, та її матір, яка невдовзі померла у в’язниці. Двох дітей – 11-річного Юрка і 5-річну Марійку – відправили до спецдитбудинку. Його син Юрко Шухевич, хворий, потрапив у в’язниці та табори за вірність батькові, але так і не відмовився від нього. Загалом він пробув у радянських концтаборах майже 40 років, втратив зір.
1945 року "забрали" матір Романа Шухевича, пані Євгенію, і відправили в Казахстан, а 1947-го – ув’язнили хворого батька, якого відправили у Кемеровську область. Вони померли в таборах.
І ведучий. Однак, як згадує син головнокомандувача УПА, під час однієї з коротких зустрічей батько сказав йому: "Ми не мстимося за наші родини, ми боремося за те, щоб раз і назавжди повалити цей страшний антинародний комуністичний режим".
ІІ ведучий. Після закінчення війни Українська Повстанська армія опинилась в дуже скрутних обставинах. Проти неї було спрямовано весь багатющий репресивний арсенал радянської імперії – від пропагандистських вигадок і фальшивок до військової сили і каральних акцій НКВС проти мирного населення, яке співчувало УПА. Впродовж кількох років повстанці на чолі з легендарним генералом Тарасом Чупринкою вели нерівну, справді героїчну боротьбу за національну незалежність.
І ведучий. Проте Шухевич з притаманною йому скромністю рішуче заперечував, коли його називали героєм. Він стверджував: "Справжній герой – народ, оті беззахисні українські селяни, котрі допомагають партизанам, попри загрозу жорстокої розправи з боку комуністичної влади".
ІІ ведучий. Стратегію і тактику цієї боротьби визначав Чупринка – Шухевич.
Як найціннішу можна відзначити тактику походу "вужем", коли підрозділи УПА розчленовувалися на невеликі рейдові групи, які, збиваючи ворога з пантелику, рухалися різними маршрутами, а потім возз’єднувалися в умовленому місці і наносили несподівано масовий удар. Тактика пересування "слід у слід" також дезорієнтувала переслідувачів, котрі не могли визначити, скільки повстанців пройшло цією місцевістю, і якої загрози від них можна очікувати. Винахідливість і кмітливість українських підпільників при облаштуванні криївок у населених пунктах взагалі – явище унікальне.
І ведучий. Сам Роман Шухевич не відсиджувався в глибокому підпіллі. Надзвичайно рішуча людина, він, проте, ніколи не втрачав самовладання, сміливо діяв під носом польської поліції, гестапо, а потім й енкаведистів. Коли прооперували його батька, який важко захворів, радянські спецназівці влаштували в лікарні засідку, сподіваючись схопити головнокомандувача. Та як пильно вони не стежили, все ж прогавили генерал-хорунжого. Переодягнувшись у мундир офіцера НКВС, він пройшов до батька, мовчки потиснув йому руку і через хвилину спокійно вийшов з лікарняної палати повз вартових.
ІІ ведучий. Головнокомандувач з мужністю і стоїцизмом зносив незгоди партизанського життя. Незважаючи на важкі умови підпілля, вчився, поглиблюючи свої знання. Досконало володіючи німецькою, вивчав по радіопередачах Бі-Бі-Сі англійську. Рекомендував це і підлеглим, вважаючи, що праця у вільний від боїв і походів час допомагає зберігати душевну рівновагу.
І ведучий. Він до кінця життя зберіг глибоку віру в Бога. Його друг поет Богдан Кравців наводить спогади отця Рижака про генерала:
Читець. "Побачив я Т.Чупринку в 1944р., відправляючи Службу Божу в каплиці на передмісті Львова. Цілу Службу Божу він стояв виструнчений, ніби хотів випросити в Бога якнайбільше щастя для України. Тепер, коли згадаю його, передо мною стоїть його образ отой із Служби Божої в каплиці на передмісті Львова. Відтоді з’являвся він у каплиці майже щовечора. Приходив з лісу молитися за Україну, приходив просити в Бога благословення і допомоги на святе діло".
(Кравців Б. Людина і вояк / Б. Кравців // Дзвін. – 1993. – №2-3. – С.115.)
ІІ ведучий. Він багато уваги приділяв вихованню сина. Юрій Шухевич згадував, що батько часто розмовляв з ним на серйозні теми. Власної думки не нав’язував, а намагався переконати. Під час однієї з зустрічей – на початку 1943 року, у Львові – Р.Шухевич повів сина на могили польських юнаків, які загинули в боях з більшовиками в 1920-у році. На їхньому прикладі розтлумачував, що таке справжній патріотизм. У 1944 році, коли захоплений романтикою зброї і уніформи Юрко вирішив записатися до загонів "СС-юнаки", щоб воювати з наступаючими більшовиками, батько пояснив, що фактично це було б боротьбою не за Україну, а за чужі, німецькі, інтереси. Юрко, подумавши, погодився з батьком.
І ведучий. У 1947-у році, коли хлопець рвався до лав УПА, Роман Шухевич, розуміючи трагізм ситуації, у якій опинилося повстанське військо, відрадив його від цього. Він сказав: "У нинішніх умовах молодим слід не героїчно вмирати, а берегти себе для майбутньої боротьби".
Зустрівшись з сином після його втечі з сирітського притулку, Р.Шухевич попросив юнака забрати з дитячого будинку сестру Марію. Це була остання зустріч з живим батьком.
ІІ ведучий. Зрозуміло, що об’єктом №1 усіх спрямованих проти ОУН і УПА спецоперацій був Тарас Чупринка-Шухевич. Бажання відрапортувати Кремлю про його знищення було настільки нестримним, що старші офіцери МДБ часто видавали бажане за дійсне. Полковник Іван Шорубалко згодом змушений був зізнатися в неодноразових промахах свого відомства щодо ліквідації Шухевича: "Розшук тривав до 1950 р. Цікаво, що за цей час ми тричі "вбивали" Шухевича, з упізнанням і складенням державних актів. Але невдовзі з’ясувалось, що не його".
І ведучий. Розправитися з Шухевичем доручили генерал-лейтенанту МДБ Павлу Судопланову, який брав участь у вбивствах Євгена Коновальця, Троцького, єпископа Ромжі.
Павло Судопланов у мемуарах теж змушений був визнати головнокомандувача УПА людиною яскравою й неординарною:
Читець. "З 1943 по 1950-й роки – він очолював бандерівське під­пілля в Україні. Цей чоловік відзначався вели­кою хоробрістю і мав досвід конспіративної роботи, що дозволяло йому ще через 7 років після відступу німців займатися активною підривною діяльністю. В той час, як ми роз­шукували його в околицях Львова, він пере­бував у кардіологічному санаторії на березі Чорного моря під Одесою. Потім, як нам ста­ло відомо, він з'явився у Львові, де зустрівся з кількома відомими діячами культури і навіть надіслав вінок від свого імені на похорон...".
ІІ ведучий. Та коло звужувалося. Зрештою, енкаведистам через "активний допит" молодого мешкан­ця села Білогорща, що під Львовом, вдалося вийти на сліди зв'язкової Шухевича Галини Дидик і встановити останню конспіративну кварти­ру головнокомандувача УПА.
І ведучий. 5 березня 1950 року в перестрілці з опергрупою НКВС загинув генерал-хорунжий УПА Тарас Чупринка, відійшов у вічність Роман Шухевич.
Читець.
У квітуванні вранішня пора,
Ласкаво вітер корогву полоще...
Ви бачите? До нас із Білогорщі
Стежиною надходить Генерал.
 
Він мовчазний і жодного слівця
Не скаже, бо легендою сповитий...
Волів би, правда, зрадника убити,
Та зраді й досі ще нема кінця!
 
Дивіться — цілять з підлих кущовинь
У нього судоплатови й дроздови,
А він моєї не почує мови...
Московська бандо, геть з дороги, згинь!
 
Он двадцять кадебістенків – у мат!
Бо ж кулі пріч відскакують од нього...
О Дарцю! Чом не вгледіла дорогу,
Котру сховав вже Вічності туман?!
 
Кричать й здихають, як мерзенна тлінь,
Усі, хто хтів убити Білогорщу
І Генерала, що на Волі Площу
Веде спартанців рідної землі.
(Мах П. Генерал / П.Мах // Мах П. На білих крилах рушників / П.Мах. – Луцьк, 1998. – С.10.)
І ведучий. Опізнавати тіло довелось сину Юрку. Він пригадує:
Читець. "Я тоді ще хлопчиком сидів у тюрмі саме тут у Львові. Того ж дня 5-го березня мене привезли в управління КҐБ. Там в лівому куті подвір'я стояли анґари, чи гаражі. Туди мене з кайданками на руках завели і сказали повернутися на бік. Освітлений, на яко­мусь столі під плащпалаткою лежав чоловік. Ще скоріше ніж його відкрили, я вже знав, що то батько. Найперше, то був такий час, що все чекалось тої вістки, а ще — у батька був дуже високий підйом на ступні, йому навіть чоботи шили спеціяльно. Зняли плащпалатку, на столі дійсно був мій батько. Одягнений він ле­жав у вишитій сорочці, якихось серйозних ушкоджень, що були б, якби він себе підірвав, як то кажуть, я не побачив. На сорочці по животі проступили криваві плями, очевидно слід автоматичної черги. На скроні з одного боку волосся було обсмалене і закри­вавлене. Я думав, що то зачепила куля, але може бути, що й гра­ната випала з рук і впала віддалік".
(Гусяк О. Роман Шухевич : до 40-річчя з дня загибелі / О. Гусяк // Визвольний шлях. – 1990. – №5. – С.523.)
ІІ ведучий. Все свідоме життя Романа Шухевича – це безперервна боротьба за незалежність України. З безмежним патріотизмом, любов’ю і відданістю служив він своєму народові, і тому назавжди залишиться у його вдячній пам’яті.
(На фоні пісні "Ой у лузі червона калина")
І ведучий.
Заплакали зорі, потемніло небо,
Калина додолу склонила вітки.
Народ не забуде ніколи за тебе,
Чупринко, герою нової доби.
 
Шумлять в Білогорщі зеленії дуби.
Шепочуть про славу стрункі ясени.
Складають присягу на твоєму гробі,
Завзятих повстанців хоробрі сини.
ІІ ведучий.
Ми волю несемо на нашому крісі,
Ми зброї не склали й не зложим на мить.
Ще хвиля і знову заграє у лісі
Повстанський хрещений, грізний кулемет.
 
Воскреснеш Вкраїно у блиску заграви,
В звитяжному змагу, бравурній борні.
І встане Чупринка в ореолі слави
На вільній, соборній, вкраїнській землі.
(Орлик Я. Командирові УПА / Я. Орлик // Визвольний шлях. – 1997. – №3. – С.323 - 324.)
 
Сценарій підготувала:                         З.Г. Корчинська, головний методист
 
Віртуальну виставку підготували:     Т.І.Швай, зав. відділом читальних залів
                                                             Л.Л.Бондарук, головний бібліотекар
                                                             відділу читальних залів
 
Відповідальна за випуск:                   М.М. Мах, директор ВОБЮ.
Форма входу
Календар новин
«  Листопад 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Пошук
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
table cellpadding=